Де Чорне море котить свої хвилі

автор: Андрей (20-10-2011, 14:33)

Де Чорне море котить свої хвилі

На дівчину струнку, засмаглу, юну
Оглянулась схвильовано я й сумно.
Впізнала я у ній свою далеку юність,
Свою весну, що канула в минуле.
…Де річечка Цемес тече вузька, безсила,
Південне місто біля моря примостилось.
Місто-герой Новоросійськ, там пам’ятників сила.
Безплідні гори місто оточили.
Поетами оспіваний Кавказ бере там свій початок.
Димлять там трубами цементні комбінати.
Стоять в порту і танкери, й риболовецькі судна.
Норд-ост шалений взимку дме, а влітку жарко, як і всюди.
Гаряче сонце котиться по небосхилу.
Нирки та чайки у порту гойдаються на хвилях…
О місто чорноморське, серце миле!
По кам’янистих вулицях твоїх я стільки літ ходила!
На берег моря я приходила щоліта.
Моїм волоссям залюбки грався солоний вітер,
А я дивилась на грайливі прибережні хвилі.
Чому ж печаль свою я в морі не втопила?..
Роки життя так швидко проминули,
Мов голуби, що зграйкою кудись майнули.
Де Чорне море котить свої хвилі,
Я молодість назавжди залишила.
І пісня та, що на вустах моїх звучала,
Журливо стихла, в далині ясній пропала.

Любов Груньова, серпень 2011

Газета "Народна трибуна"
№38 (263) 22 вересня 2011 року

Теги: стихи

(голосов: 0)

Просмотров: 159 Комментарии (0) Распечатать

Другие новости по теме:

Так життя й минає

У нашому місті весна розкошує

Як боляче, як сумно…

І вдень, і вночі дикі гуси летять

Скажи, Господи…

Информация